Гейдар Алієв після закінчення 1939 року Нахічеванського педагогічного технікуму вступив на архітектурний факультет Азербайджанського індустріального інституту (нині – Азербайджанський державний університет нафти та промисловості), проте початок Другої світової війни не дозволив йому завершити освіту.

Проходив спеціальне навчання у 1949-1950 роках у Школі підготовки керівних кадрів Комітету державної безпеки СРСР у Ленінграді (нині – Санкт-Петербург).

1957 року закінчив заочне відділення історичного факультету Азербайджанського державного університету (нині – Бакинський державний університет).

У 1966 році успішно закінчив у Москві Курси удосконалення керівного складу Вищої школи КДБ імені Ф.Е. Дзержинського.

У 1941-1944 роках Гейдар Алієв працював спочатку на посаді завідувача секретної частини архівного відділу в Народному комісаріаті внутрішніх справ Нахічеванської Автономної Республіки, а потім – завідувача спільного відділу в Раді Народних комісарів Нахічеванської АРСР.

У травні 1944 року був направлений на роботу до органів державної безпеки.

Після навчання у 1949-1950 роках у Школі підготовки керівних кадрів Комітету державної безпеки СРСР у Ленінграді (нині – Санкт-Петербург) був призначений у 1950 році начальником відділення у Комітеті державної безпеки Азербайджанської РСР

1957 року закінчив заочне відділення історичного факультету Азербайджанського державного університету (нині – Бакинський державний університет).

1958 року був призначений начальником відділу контррозвідки Комітету державної безпеки, а 1964 року – заступником голови КДБ Азербайджанської РСР.

У 1966 році успішно закінчив у Москві Курси удосконалення керівного складу Вищої школи КДБ імені Ф.Е. Дзержинського.

У 1967 році був призначений на посаду голови Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Азербайджанської РСР, того ж року йому було присвоєно звання генерал-майора.

На Пленумі Центрального Комітету Комуністичної Партії Азербайджану, що відбувся 14 червня 1969 року, Гейдар Алієв був обраний першим секретарем Центрального Комітету Комуністичної партії Азербайджану.

Гейдар Алієв 22 роки був депутатом Верховної Ради Азербайджанської РСР та Верховної Ради СРСР. У 1974-1979 роках обіймав посаду заступника голови Ради Союзу Верховної Ради СРСР.

Обраний у 1976 році кандидатом у члени Політбюро, а у грудні 1982 року – членом Політбюро Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, Гейдара Алієва було призначено на посаду першого заступника голови Ради Міністрів СРСР. Працюючи на цій посаді, Гейдар Алієв керував найважливішими сферами економічного, соціального та культурного життя СРСР.

У жовтні 1987 року на знак протесту проти політичного курсу, проведеного Політбюро Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу та особисто генеральним секретарем Михайлом Горбачовим, подав у відставку з посад.

21 січня 1990 року Гейдар Алієв виступив у представництві Азербайджану в Москві у зв'язку з кривавою трагедією, вчиненою радянськими військами в Баку в ніч з 19 на 20 січня, вимагавши покарання організаторів та виконавців злочину, скоєного проти азербайджанського народу. На знак протесту проти двоособової політики керівництва СРСР у зв'язку з гострою конфліктною ситуацією, що виникла в Нагірному Карабаху, залишив лави Комуністичної партії Радянського Союзу.

Повернувшись 20 липня 1990 року в Баку, Гейдар Алієв через два дні вирушив до Нахічевань, того ж року був обраний народним депутатом Азербайджанської РСР та народним депутатом Нахічеванської АРСР.

3 вересня 1991 року Гейдара Алієва було обрано головою Верховної Ради Нахічеванської Автономної Республіки і на підставі відповідного законодавства став заступником голови Верховної Ради Азербайджанської Республіки. Працював на цій посаді до 1993 року.

На установчій конференції Партії «Єні Азербайджан», що відбулася 21 листопада 1992 року в місті Нахічевань, Гейдара Алієва було обрано головою партії.

У травні-червні 1993 року в країні виникла загроза громадянської війни та втрати незалежності, тому азербайджанський народ виступив із вимогою повернення Гейдара Алієва до влади, і тодішнє керівництво країни змушене було запросити його до Баку.

15 червня 1993 року Гейдара Алієва було обрано головою Верховної Ради Азербайджанської Республіки, а з 24 червня приступив до здійснення повноважень Президента Азербайджанської Республіки.

3 жовтня 1993 року в результаті всенародного голосування Гейдара Алієва було обрано Президентом Азербайджанської Республіки.

На виборах, проведених 11 жовтня 1998 року за високої активності народу, він набрав 76,1 відсотка голосів і знову було обрано Президентом Азербайджанської Республіки.

Погодившись на висування своєї кандидатури на президентських виборах, що відбулися 15 жовтня 2003 року, Гейдар Алієв у зв'язку з проблемами зі здоров'ям, що виникли, відкликав свою кандидатуру на користь Ільхама Алієва.

12 грудня 2003 року загальнонаціональний лідер азербайджанського народу Гейдар Алієв помер у Клівлендській клініці Сполучених Штатів Америки та 15 грудня був похований в Алеї почесного поховання в Баку.

Гейдара Алієва п'ять разів нагородили орденом Леніна, орденом Червоної зірки колишнього СРСР та численними медалями, двічі удостоєний звання Героя Соціалістичної праці, а також вищих нагород різних країн, почесних звань авторитетних вузів.