Леонардо да Вінчі народився неподалік містечка Вінчі, поблизу Флоренції. Він був позашлюбною дитиною 25-річного заможного флорентійського нотаріуса П'єро Фруозіно ді Антоніо да Вінчі та селянки Катерини ді Мео Ліппі. Перші роки життя, приблизно до 1457 року, Леонардо провів разом з матір'ю. Його батько незабаром одружився з багатою і знатною 16-річною дівчиною на ім'я Альбієра Амадорі. Але цей шлюб виявився бездітним, і П'єро забрав свого сина на виховання. Розлучений з матір'ю Леонардо все життя намагався відтворити її образ у своїх шедеврах.

Да Вінчі дуже любив малювати і йому пощастило стати учнем видатного скульптора Андреа дель Вероккйо. Завдяки навчанню у відомого майстра да Вінчі почав отримувати замовлення від Медичі - родини купців і банкірів, котра своєю владою й статками контролювала Флоренцію впродовж кількох століть.

Леонардо довгі роки мандрував Італією, займався математикою, інженерними справами. У 1481 році, коли Леонардо було 29 років, монастир Сан Донато а Сісто замовив йому великий вівтарний образ "Поклоніння Волхвів". Ця його робота не була завершеною. До речі, да Вінчі відомий своєю рисою закидати деякі свої роботи. 

У 1487 році да Вінчі було створено літальну машину - орнітоптер, що брав за принцип пташиний політ. З 1490-х років Леонардо зосередився на архітектурі і анатомії. Леонардо був першим з живописців, хто вдавався до розтину трупів для вивчення будови м'язів, адже вважав науковий підхід основою всього. У 1490 була створена Вітрувіанська людина — уславлений малюнок, який іноді називають канонічними пропорціями.

Сам Да Вінчі в різні періоди свого життя вважав себе найперше інженером або ученим. Основою його праці і відкриттів було спостереження. Він віддавав образотворчому мистецтву не дуже багато часу і працював поволі. Тому художня спадщина Леонардо кількісно невелика, а низка його робіт втрачена або значно пошкоджена. Проте його внесок в світову художню культуру є винятково важливим навіть на тлі тієї когорти геніїв, яку дало Італійське Відродження.

Любов до моделювання приводила Леонардо да Вінчі до геніальних конструктивних здогадок, які набагато випередили епоху; такими є ескізи проектів металургійних печей і прокатних станків, ткацьких верстатів, друкарських, деревообробних, землеробних та інших машин, підводного човна і танка, а також розроблені після ретельного вивчення польоту птахів конструкції літальних апаратів і парашута. Однак єдиний його винахід, що здобув визнання за його життя, - коліщатковий замок для пістолета (що заводився ключем).

Саме Леонардо да Вінчі відкрив, що місяць відбиває сонячне світло від Землі і тому світиться сам. Він же пояснив, чому небо блакитне.

У 1512 році да Вінчі створив знаменитий "Автопортрет". Однак дослідники не мають одностайної думки щодо того, чи дійсно цей портрет був автопортретом. Вважають, що, можливо, це всього лише етюд голови апостола для "Таємної вечері". 

у 1516 році переїхав до Франції як придворний художник, інженер, архітектор і механік. Тут він створив серію рисунків на тему всесвітнього потопу. Але у Франції Леонардо майже не малював, у майстра оніміла права рука, і він насилу пересувався без сторонньої допомоги.

Завдяки навчанню у відомого майстра да Вінчі почав отримувати замовлення від Медичі - родини купців і банкірів, котра своєю владою й статками контролювала Флоренцію впродовж кількох століть. З часом Леонардо да Вінчі отримав доступ до вищих кіл і став учасником Гільдії Святого Луки - флорентійського мистецького об’єднання.

Да Вінчі зображав Мадонну й малював портрети. Деякі картини він десятиліттями зберігав у майстерні й допрацьовував знову й знову. Найвідоміша картина "Мона Ліза", яку сьогодні можна побачити в паризькому Луврі, роками подорожувала з митцем.

Такі роботи, як "Мона Ліза", дають зрозуміти, що жінки подобалися да Вінчі, - проте лише на полотні. У приватному житті митця цікавили чоловіки. Автор порушував усталені правила також у своєму портретному живописі. Усупереч законам часу, за якими портрет потрібно було зображувати в профіль, жінки з картин да Вінчі дивляться просто на глядача.

Флоренція, Мілан та Рим - у цих столицях Ренесансу працював да Вінчі. Там же він мав і замовників - з родин багатіїв і аристократів. Серед його клієнтів були навіть папи Римські. 1516 року да Вінчі до себе в палац запросив Франц І, добре платив йому і давав свободу займатися власними проектами.

Леонардо був амбідекстром - однаковою мірою добре володів правою і лівою рукою. Кажуть навіть, що він міг одночасно писати різні тексти різними руками. Однак більшість праць він написав лівою рукою справа наліво.

Третій рік життя в Амбуазі 67-річний Леонардо провів у ліжку. 23 квітня 1519 року він залишив заповіт, а 2 травня помер в оточенні учнів і своїх шедеврів в Кло-Люсе. За словами Вазарі, да Вінчі помер на руках короля Франциска I, свого близького друга.