Батько Марії, суддя Костянтин Адасовський, був нащадком козацької старшини, який згодом отримав дворянський титул.

Навчалася у приватному пансіоні в Чернігові, де її вчителем був М. А. Вербинський. З юних років виступала в аматорських виставах і концертах у Чернігові й Ніжині (мала гарний меццо-сопрано)

Проживаючи в Бендерах (Бесарабія), виступала в аматорських виставах разом з М. Тобілевичем (тепер М. Садовський); переїхав у Свеаборг (тепер Фінляндія), бувала в Генсінгфорсі (тепер Хельсінкі) на уроках співу в професійній Петербурзькій консерваторії Я. Гржималі; зблизилась з молодіжною революційною організацією "Народна воля".

27 жовтня 1882 дебютувала на професійній сцені в ролі Наталки ("Наталка Полтавка "Котляревського) в Елизаветграді (тепер Кіровоград). Виступала в трупах М. Кропивницького (1882-1883, 1885-1888, 1899-1900), М. Старицького (1883-1885), М. Садовського (1888-1898 в "Товаристві артистів М. Кропивницького під орудою М. К. Садовського, П. К. Саксаганського і за участю М. К. Заньковецької "(1900-1903), трупах О. Суслова (1903-1904), в Театрі товариства "Руська бесіда "(1906-1909).

У 1909-1915 р. керувала аматорськими гуртками в Ніжині й Королевці гастролювала в антрепризах Л. Сабініна, Д. Гайдамаки, Ф. Свєтлова, П. Проховича та інші. Входила до складу "Товариства українських акторів за участю П. К. Саксаганського та М. К. Заньковецької під орудою Мар’яненка "(1905-1916)," Товариства українських акторів за участю М. К. Заньковецької та П. К. Саксаганського" (1916-1917).

На першому Всеросійському з’їзді сценічних діячів у Москві 1897 Заньковецька у своєму виступі вимагала ліквідувати тяжкі й принизливі обмеження, яких зазнав український театр у царський час.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції Заньковецька увійшла до складу керованого П. Саксаганським Народного театру (Київ, 1918–1922) та Філіалу етнографії театру імені М. Заньковецької (1922).

У складі українських труп Заньковецька гастролювала в різних містах України, в Петербурзі та Москві (1886-1888, 1891-1892,1901-1903, 1912, 1914), в Грузії й Азербайджані. Мистецтво Заньковецької високо оцінили П. Чайковський, В. Стасов, Л. Толстой, А. Чехов та ін.. Ім’ям Заньковецької названо український драматичний театр у Львові. В 1960 в Києві створено Заньковецькій М. К. меморіальний музей-квартиру, в 1964 меморіальний музей в селі Заньках. В Києві встановлено паркову статую актриси в Першотравневому парку і надгробок на могилі Заньковецькій на Байковому кладовищі.

Померла актриса 4 жовтня 1934 року у м. Києві. Поховано М. К. Заньковецьку на Байковому кладовищі.