Народився Микола Олександрович Бердяєв 1874 р. у Києві. Походив із дворянської родини.

Навчався у Володимирському кадетському корпусі та в Київському університеті імені Св. Володимира, але навчання не завершив, оскільки був відрахований і заарештований 1898 року за участь у революційному студентському русі.

1900 року вийшла його перша книга "Субъективизм и индивидуализм в общественной философии". Згодом М.О. Бердяєв надрукує низку статей у журналах, які 1907 р. вийдуть книгою під загальною назвою "Sub specie aeternitatis". Цього ж року побачить світ інша збірка його статей "Новое религиозное сознание и общественность".

Протягом 1904-1905 рр. М.О. Бердяєв бере участь у редагуванні журналів "Новый Путь" і "Вопросы Жизни", виступає у релігійно-філософському товаристві у Петербурзі, 1911 р. видає "Философию свободы".

1922 р. його було вислано з СРСР і протягом 1922-1925 рр. він живе у Німеччині, а з 1925 - у Франції, де видає релігійно-філософський журнал "Путь" (Париж, 1925-1940).

За доволі короткий час М.О. Бердяєв пройшов еволюцію, характерну для цілої групи літераторів і філософів нової доби. Маючи філософську освіту, він намагається розв'язати нагальні соціальні питання за допомогою критичної філософії. Згодом М.О. Бердяєв все більше потрапляє під вплив філософського й суспільного ідеалізму, розуміючи останній як те, що протиставляється матеріалізму. Згодом до подібних висновків дійдуть і Кант, і Ніцше, і Толстой, і Володимир Соловйов.

В останні роки життя у світогляді М.О. Бердяєва усе сильніше відчувається вплив В. Соловйова. Марксизм як державний лад відкидається ним остаточно, він починає сповідувати теократію, яка, на його думку, замінить "зле начало" державності, але не має бути й "відстороненою антидержавністю". Згодом М.О. Бердяєв від марксизму приходить до філософії особистості і свободи на кшталт релігійного екзистенціалізму й персоналізму. Свободу, дух, особистість, творчість він протиставляє необхідності, світу об'єктів, у якому панує зло, страждання, рабство. Сутність історії, на думку вченого, можна пізнати лише у світі вільного духу, поза межами історичного часу.

Основні твори вченого було перекладено багатьма мовами світу, зокрема, серед них: "Смысл творчества" (1916), "Миросозерцание Достоевского" (1923), "Философия свободного духа" (томи 1-2, 1927-1928), "Русская идея" (1946), "Самопознание" (1949).

Помер Микола Олександрович Бердяєв 1948 року в Парижі.