Боголюбов Микола Миколайович
Боголюбов Микола Миколайович
СРСРОсновоположник шкіл нелінійної механіки та статистичної фізики, доктор математичних наук, професор, академік АН СРСР та АН УРСР, лауреат Ленінської премії, Герой Соціалістичної Праці (двічі).
Наукова творчість М.М. Боголюбова справила значний вплив на розвиток багатьох розділів сучасної математики, фізики, механіки, де йому належить низка фундаментальних наукових результатів.
Наукова діяльність М.М. Боголюбова тісно пов'язана з вирішенням важливих проблем сучасної фізики, де завдяки застосуванню, а за потреби - й розвитку необхідного математичного апарату, йому вдалося отримати фундаментальні результати з кількох важливих напрямків сучасної фізики: у статистичній фізиці і квантовій теорії поля М.М. Боголюбов запропонував поняття стану нескінченних систем та вивів рівняння для них, які дістали назву "рівнянь Боголюбова". Уперше обґрунтував термо-динамічну межу для рівноважних систем, розробив математичну теорію явища надплинності та явища надпровідності, вивів дисперсійні співвідношення, що мають важливе значення для теорії елементарних частинок, сформулював основні аксіоми квантової теорії поля, створив так звану Р-операцію - процедуру для усунення розбіжностей у квантовій теорії поля.
Наукові здобутки та ідеї М.М. Боголюбова з багатьох започаткованих наукових напрямків його праці сприяли створенню численних наукових шкіл як у Радянському Союзі, зокрема в Україні та Києві (всесвітньо відомі наукові школи з нелінійної механіки в Києві та з теоретичної фізики в Москві), так і за кордоном.
Народився майбутній вчений 21 серпня 1909 р. у м. Нижньому Новгороді.
Весною 1923 р. відбулася зустріч, що стала доленосною в житті М.М. Боголюбова. Він зустрів Миколу Митрофановича Крилова - свого наставника, майбутнього колегу, соратника, однодумця і друга на довгі роки.
Перша наукова праця М.М. Боголюбова (спільно з М.М. Криловим) була надрукована 1924 року і стосувалась певних проблем варіаційного числення.
Уже 1925 року Боголюбова зараховують до аспірантури за постановою Малої президії Укрголовнауки від 1 червня 1925 р., у якій значилось: "Зважаючи на феноменальні здібності з математики, вважати М. Боголюбова на положенні аспіранта кафедри математики в Києві з 18.06.1925 р. Включити його в список на заробітну платню".
1929 р. М.М. Боголюбов закінчив аспірантуру, підготував докторську дисертацію і був зарахований науковим співробітником Української академії наук. Того ж року він отримав премію Болонської академії наук (Італія) за свої праці з варіаційного числення. 6 квітня 1930 р. на загальних зборах фізико-математичного відділення Всеукраїнської академії наук (за поданням академіків Д.О. Ґраве та М.М. Крилова) М.М. Боголюбову присвоєно науковий ступінь доктора математики honoris causa.
Викладати М.М. Боголюбов почав 1934 р. у Київському університеті, де йому 1936 р. було присвоєно вчене звання професора. Тут Микола Миколайович працював упродовж 1934-1941 та 1944-1949 pp. У період 1940-1941 pp. М.М. Боголюбов працював у Чернівецькому університеті. Він читав лекції студентам фізичного факультету Львівського університету, Київського технологічного університету харчової промисловості, а з 1953 р. завідував кафедрою теоретичної фізики Московського державного університету імені М.В. Ломоносова.
З 1945-го по 1949 р. М.М. Боголюбов працював деканом механіко-математичного факультету Київського університету. Могутній творчий потенціал ученого дозволяв йому робити важливі для всієї світової науки відкриття в різних галузях, на стику наук.
Талановитий педагог, він заснував наукові школи з математичної та теоретичної фізики, нелінійної механіки у Києві, Москві й Дубні, велику увагу приділяв вихованню творчої молоді, сприяв формуванню й становленню багатьох відомих учених.
З ініціативи М.М. Боголюбова 1966 р. у Києві було організовано Інститут теоретичної фізики, яким він керував протягом шести років і доклав багато зусиль для його становлення. Нині він носить ім'я М.М. Боголюбова.
