Оноре де Бальзак народився в місті Тур 20 травня 1799, у сім'ї заможного селянина з Лангедока. Дід його був селянин, а батько «вийшов у люди» і перетворився з «Бальса» на «Бальзака». Згодом письменник додасть до прізвища шляхетну приставку «де» та стверджуватиме, що походить з давнього французького роду Бальзак д'Антрег. Змалку мати не цікавилася дитиною і влаштувала його в інтернат. Вона молодша за чоловіка на тридцять років. Уся її любов дісталася молодшому синові, народженому від аристократа, власника сусіднього замку. Можливо, саме в цій дитячій трагедії закорінені честолюбні задуми Бальзака та його творчий інтерес до проблем сім'ї.

Коли йому виповнилось 7 років почав навчатись у Вандомському училищі, однак освіта там не була доброю, навчальний заклад відзначався суворою дисципліною. 1814 року хлопець захворів, тож його спочатку забрали додому, також того ж року сім’я Бальзаків переїхала до Парижу. Там спочатку навчався у приватних школах, а згодом у Сорбонні, практику проходив у одній з адвокатських контор Парижу.

Життя у французькій столиці відзначилось матеріальними нестатками - 1819 року батько звільнився з роботи, однак так і не отримав пенсії. Тож Оноре де Балььзак, який на той час вже мав диплом юриста мусів працювати. Однак виникла проблема - кар’єра юриста його не приваблювала, він хотів стати письменником. Батько спочатку погодився підтримати його матеріально, однак за умови, що хлопець підтвердить свій талант. Та драма “Кромвель” не сподобалась родичам і батько відмовився від його підтримки.

Спочатку літературна творчість не приносила успіху молодому Оноре де Бальзаку - з 1821 року він жив у Мансарді де писав “готичні романи” на які тоді була мода. Хоча вони не дали грошей, однак дозвлили відпрацювати йому майстерність. Врешті 1829 року Бальзак написав роман “Останній шуан”, який приніс йому славу оригінального письменика.

Аби владнати проблеми з боргами письменник був змушений працювати по 16 годин на добу. Також він вів активне світське життя. До своєї смерті був боржником, тож темі фінансових інтриг був присвячений і його перший зрілий роман “Гобсек” (1830). 1830-ті роки відзначились його видатними творами “Шагренева шкіра”, “Полковник Шабер”, “Євгенія Гранде”. Вже тоді виявилась його схильність до великих літературних циклів, тож виникла ідея об’єднати їх в одну епопею, назва якої - “Людська комедія” виникла 1840 року. До неї увійшли і твори, написані згодом, як романи “Втрачені ілюзії”, “Розкоші та злидні куртизанок”. Свій останній роман “Селяни” Бальзак так і не зумів дописати.

Значна частина біографії Оноре де Бальзака пов’язана з Україною. 1832 року він отримав листа з Одеси, який був підписаний “Іноземка”. Нею виявилась поміщиця Евеліна Ганська, якій належав маєток поблизу Бердичева. Між ними почалось листування, а згодом вони зустрілись у Швейцарії. Однак Евеліна Ганська була заміжньою, тож одружитись вони не могли. І хоча її чоловік помер 1841 року, однак повінчатись вони змогли лише 1850 року, протягом цього часу вони зустрічались у різних містах Європи та Росії. Також Бальзак відвідував Україну 1847-1848, а також 1849-1850 років, збереглися його спогади про Україну, зокрема відвідував Київ і навіть почав писати нарис “Лист про Київ”. 1850 року в костьолі Святої Варвари у Бердичеві вони повінчались. Помер письменник 18 серпня 1850 року в Парижі.